29 січня 1918 року на залізничній станції Крути час ніби зупинився, щоб закарбувати імена тих, хто став щитом для молодої держави. Це не просто історична дата — це історія про юність, яка обрала не життя в покорі, а гідну смерть у боротьбі.

Бій під Крутами тривав понад 5 годин між 4-тисячним підрозділом російської червоної гвардії під проводом Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що налічував близько 400–600 бійців.

Цей затриманий наступ дав змогу українській делегації 9 лютого 1918 року укласти Берестейський мирний договір , що означало перше міжнародне визнання української незалежності та надання військової допомоги для звільнення територій від більшовиків.

Студенти, курсанти, школярі. Вони мали б навчатися, кохати та розбудовувати країну, але натомість взяли в руки зброю, щоб зупинити навалу, що переважала їх у десятки разів. Бій під Крутами — це наші перші «Кіборги», наші перші «Азовстальці». Це генетичний код незламності, який сьогодні, у 2026 році, веде в бій сучасних захисників у боротьбі за той самий суверенітет.

Ми пам’ятаємо ціну свободи.

Ми знаємо ворога в обличчя.

Ми віримо в Перемогу.

Світла пам’ять полеглим за Україну. Слава Героям Крут!