Роздольська сільська об'єднана територіальна громада

Йод необхідний людині протягом усього життя, а його нестача в організмі призводить до затримки росту у дітей, порушення розумової активності й обміну речовин у дорослих.

Йод — це мікроелемент, потрібний організму для створення гормонів щитоподібної залози, яка регулює наш метаболізм.

Наслідки нестачі йоду в організмі:

• відчуття постійної втоми, слабкість, депресія;
• збільшення щитовидної залози (зоб);
• затримка росту у дітей;
• затримка інтелектуального розвитку у дітей;
• зниження розумової активності у дорослих;
• порушення обмінних процесів;
• загроза переривання вагітності (навіть незначний дефіцит йоду у жінок під час вагітності спричиняє освітні та когнітивні порушення у дітей в майбутньому);
• неонатальний гіпотиреоз;
• рак щитовидної залози;
• погіршення пам’яті, слуху;
• підвищення холестерину;
• сухість шкіри, втрата її еластичності;
• порушення роботи кишківника;
• відчуття холоду;
• різке зниження чи підвищення маси тіла;
• набряки;
• випадіння волосся тощо.

СКІЛЬКИ ПОТРІБНО ЙОДУ, ЩОБИ БУТИ ЗДОРОВИМ

Залежно від віку добова потреба в йоді складає від 90 до 300 мкг (1 мкг = 1 мільйонна частина грама, 10–6 г).

Для жінок добова норма йоду становить 150–300 мкг, а для чоловіків — до 300 мкг.

Норми споживання йоду для дітей:

0–6 років — 90 мкг;

6–12 років — 120 мкг.

Більшість мешканців України щодня споживає лише 40–80 мкг йоду на добу. У зоні найбільшого ризику — Західна Україна та Чернігівська область, де споживання йоду найменше. Створити надлишок йоду в організмі досить складно, оскільки 95–98% йоду, що надходить в організм, виводиться із сечею, а 2–5% — через кишківник. Експерти ВООЗ вважають безпечною дозу йоду в 1 000 мкг (1 мг) на добу.

У деяких країнах, наприклад у Японії, добове споживання йоду може досягати 20 мг на добу (20 000 мкг) через уживання морських водоростей та морепродуктів. В Австралії безпечним вважають споживання до 2 000 мкг йоду на добу для дорослих і до 1 000 мкг — для дітей. За все життя людина споживає близько 3–5 г йоду — приблизно одну чайну ложку.

ПРОТИПОКАЗАННЯ до вживання йодованої солі

Існують строгі протипоказання до вживання цього продукту, до них відносяться:

• Тиреотоксикоз - гіперфункція щитовидної залози.
• Онкологічні захворювання щитовидної залози.
• Хвороби нирок.
• Туберкульоз.
• Піодермія в хронічній формі.
• Фурункульоз.
• Кропив'янка.
• Геморагічний діатез.

ПРОФІЛАКТИКА ЙОДОДЕФІЦИТУ

Найпростішою профілактикою дефіциту йоду в організмі є споживання йодованої солі, насиченої цим мікроелементом. Щоби знизити ризики йододефіциту, для приготування щоденних страв замініть звичайну сіль на йодовану.

Щоб уникнути йододефіциту, до щоденного раціону слід включити такі продукти:

• морепродукти (мідії, кальмари, креветки, ікру);
• білу рибу (минтай, хек, тріску та ін.);
• морську капусту (ламінарію);
• овочі (картоплю, редиску, часник, буряк, томати, баклажани, спаржу, зелену цибулю, щавель, шпинат);
• фрукти (банани, апельсини, лимони, дині, ананаси, хурму, фейхоа);
• яйця;
• молоко;
• яловичину;
• волоські горіхи.

Як правильно вживати йодовану сіль

• Насамперед, йодована сіль має певний термін придатності, після закінчення якого вона втрачає свій властивості, і стає звичайною кухонною сіллю.
• Після того, як відкрита упаковка з сіллю, її бажано пересипати в скляну ємність з щільною кришкою, щоб йод не випаровувався.
• Перш ніж вводити у свій раціон йодовану сіль, необхідно проконсультуватися з лікарем, який порекомендує денну дозу йодованої солі в кожному конкретному випадку індивідуально.

БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!

Бережіть своє здоров’я і здоров’я близьких, а особливо дітей.

Михайлівське районне управління Головного управління

Держпродспоживслужби в Запорізькій області

В Україні розпочалося весняне «тихе полювання». Проте із негативними наслідками. За даними Центру громадського здоров`я МОЗ України зафіксовано вже 12 випадків отруєння дикорослими грибами. Постраждало 19 людей, з них 4 — діти, один дорослий — помер. Зокрема, 27 квітня у Чернігівській області внаслідок споживання грибів -зморшків померло 2 дитини, 7-місячний хлопчик та 5-річна дівчинка. Отруєння сталося після вживання страв із грибами, схожими на зморшки.

Гриби - це дарунок лісу, але водночас вони є небезпечним продуктом харчування, який може призвести до отруєння, а іноді й смерті. Отруєння організму викликають токсини, алкалоїди та сполучення важких металів, які містяться в грибах.

Основні причини отруєнь:

• вживання отруйних грибів;
• неправильне приготування умовно їстівних грибів;
• вживання старих або зіпсованих їстівних грибів;
• вживання грибів, що мають двійників або змінилися внаслідок мутації (навіть білі гриби і підберезники мають своїх небезпечних двійників).

Симптоми отруєння: нудота, блювота, біль у животі, посилене потовиділення, зниження артеріального тиску, судоми, мимовільне сечовиділення, проноси, розвиток симптомів серцево-судинної недостатності.

Застерігаємо!

Купуйте гриби тільки у відведених для їх продажу місцях (магазинах, теплицях, спеціалізованих кіосках), особливо уникайте стихійних ринків.

Збирайте і купуйте тільки гриби, про які вам відомо, що вони їстівні.

Не збирайте гриби:

• якщо не впевнені, що вони їстівні;
• поблизу транспортних магістралей, на промислових пустирях, колишніх смітниках, в хімічно та радіаційно небезпечних зонах;
• невідомі вам гриби, особливо з циліндричною ніжкою, в основі якої є потовщення "бульба", оточене оболонкою;
• гриби з ушкодженою ніжкою, старі, в'ялі, червиві або ослизлі гриби;
• ніколи не збирайте пластинчаті гриби, оскільки отруйні гриби маскуються під них;
• "шампіньйони" та "печериці", у яких пластинки нижньої поверхні капелюшка гриба білого кольору.
• не порівнюйте зібрані чи придбані гриби із зображеннями в різних довідниках, - вони не завжди відповідають дійсності.

Не куштуйте сирі гриби на смак.

Ще раз перевірте вдома гриби, особливо ті, які збирали діти. Усі сумнівні - викидайте. Нижню частину ніжки гриба, що забруднена ґрунтом - викидайте. Гриби промийте, у маслюків та мокрух зніміть з капелюшка слизьку плівку.

Гриби підлягають кулінарній обробці в день збору, інакше в них утворюється трупна отрута.

При обробці варіть гриби не менше трьох разів, щоразу в свіжій підсоленій воді не менше 30 хв, після чого відвар злийте. Лише тоді гриби можна варити або смажити.

Обов'язково вимочіть або відваріть умовно їстівні гриби, які використовують для соління, котрі містять молочний сік, тим самим позбудетесь гірких речовин, які уражають слизову оболонку шлунку.

Не пригощайте ні в якому разі грибами дітей, літніх людей та вагітних жінок.

Гриби (зеленушка, синяк-дубовик, та деякі інші) містять отруйні речовини, які у шлунку не розчиняються. У взаємодії із алкоголем отрута розчиняється та викликає отруєння. Значна кількість грибів, які досі вважались їстівними, містять мікродози отруйних речовин. Якщо вживати їх декілька днів підряд - також може статись отруєння.

Суворо дотримуйтеся правил консервування грибів. Неправильно приготовлені консервовані гриби можуть викликати дуже важке захворювання - ботулізм. Гриби, які довго зберігалися, обов'язково прокип'ятіть 10-15 хвилин.

УВАГА! Ні в якому разі не довіряйте таким помилковим тлумаченням:

• "Усі їстівні гриби мають приємний смак".
• "Отруйні гриби мають неприємний запах, а їстівні -приємний".
• "Усі гриби в молодому віці їстівні".
• "Личинки комах, черви й равлики не чіпають отруйних грибів".
• "Опущена у відвар грибів срібна ложка або срібна монета чорніє, якщо в каструлі є отруйні гриби".
• "Цибуля або часник стають бурими, якщо варити їх разом з грибами, серед яких є отруйні".
• "Отрута з грибів видаляється після кип'ятіння протягом кількох годин".
• "Сушка, засолювання, маринування, теплова кулінарна обробка знешкоджують отруту в грибах".

Первинні ознаки отруєння (нудота, блювота, біль у животі, пронос) - з'являються через 30 хв.- 4 години після вживання грибів, в залежності від виду гриба, віку та стану здоров'я потерпілого, кількості з'їдених грибів. Біль та нападки нудоти повторюються декілька разів через 6-48 годин, а смерть настає через 5-10 днів після отруєння.

Категорично заборонено вживати будь-які ліки, алкогольні напої, будь-яку їжу чи молочні та кисломолочні продукти — це може прискорити всмоктування токсинів у організм.

Залишки грибів або грибних страв слід обов’язково зберегти, адже лабораторне їх дослідження допоможе з’ясувати причину отруєння та призначити правильне лікування.

За наявності будь-якого з наведених симптомів негайно викликайте лікаря та акцентуйте увагу на тому, що захворілий вживав гриби!!

Лікування необхідно здійснювати в спеціалізованих лікувальних закладах, адже методи лікування залежать від виду гриба, що спричинив отруєння.

Не займайтеся самолікуванням, це небезпечно для життя!

Бережіть себе та своїх близьких. Будьте здорові!

При проведенні диспансеризації  великої рогатої худоби у весняно – літній період, як одного з основних методів збереження здорового поголів’я тварин на території району  Михайлівська районна державна лікарня ветеринарної медицини здійснює діагностично - профілактичні  заходи на такі інфекційні хвороби тварин, як лейкоз, бруцельоз, туберкульоз.   

Лейкоз великої рогатої худоби - хронічне інфекційне захворювання пухлинної природи, збудником якого є ретровірус, який частіше перебігає безсимптомно, а при наявності в організмі худоби проявляється злоякісними змінами крові (лімфоцитоз), утворенням пухлин у кровотворних та інших органах і тканинах. Виділяється із організму хворої тварини з кров’ю, молоком, слиною та іншими секретами. При цьому, в організмі хворої тварини суттєво порушуються обмінні процеси, відбуваються зміни у якості молока, м’яса та накопичення в них шкідливих для організму людей та тварин продуктів обміну. Зараження тварин відбувається при контакті між собою, спільному утриманні на пасовищах, фермах, вигульних майданчиках, при доїнні хворих та здорових тварин одним доїльним апаратом, використанням нестерильних інструментів при ін’єкціях, штучному осіменінні, тавруванні, обрізці копит, ректальних дослідженнях, фіксації тварин за носову перетинку, тощо. Можливе також внутрішньоутробне зараження телят. На даний час не доведена можливість зараження людини лейкозом від великої рогатої худоби, але генетична спорідненість вірусів лейкозу ВРХ та Т-клітинного лейкозу людини не виключають можливості такого зараження у майбутньому, наприклад, внаслідок мутацій вірусів.                                                                                                   

Особливістю лейкозу є те, що розвиток клінічних проявів хвороби може тривати протягом багатьох місяців і років, при цьому візуально здорова тварина виділяє вірус у навколишнє середовище, тобто є джерелом інфекції для інших тварин. Лабораторні дослідження залишаються основним методом боротьби з лейкозом, які  проводяться в благополучних господарствах і приватному секторі один раз на рік. При отриманні позитивних результатів лабораторних досліджень інфікованих тварин ізолюють від здорових та здають на забій. Кип’ятіння, пастеризація, санітарна обробка та знезараження інструментів є одним з шляхів профілактики зараження лейкозом.                                                                                     

Бруцельоз - небезпечна інфекційна хвороба тварин і людей переважно з хронічним перебігом.  На бруцельоз хворіють люди, які заражаються від тварин або
через інфіковані продукти тваринництва, з ураженням опорно – рухового апарату, нервової та статевої системи.                        

Профілактичні серологічні дослідження великої рогатої худоби на бруцельоз проводять у всіх господарствах різних форм власності один раз на рік. При одержанні позитивних результатів діагноз уточнюють додатковим дослідженням.

Профілактика бруцельозу:               

- не дозволяється завезення на територію України поголів'я великої рогатої худоби, вівець, кіз, свиней або сперму, зиготи, ембріони з неблагополучних щодо бруцельозу господарств, а також - тварин, щеплених протибруцельозними вакцинами;

 - власники господарств усіх форм власності, спеціалісти ветеринарної медицини зобов'язані не допускати придбання тварин та введення їх у
господарства без документів та погодження з Михайлівським районним управлінням Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області;

 - обов'язково досліджувати тварин на  бруцельоз та інфекційний епідидиміт у період 30-денного профілактичного карантину, при їх уводі і виводі з господарств усіх форм власності;

 -дотримуватись ветеринарно-санітарних правил при комплектуванні, годівлі, утриманні та  використанні  тварин;            

 - не допускати контакту здорового поголів'я  тварин на пасовищі або водопої з худобою неблагополучних на бруцельоз господарств.

 - пред'являти тварин для своєчасного огляду і дослідження ветеринарним спеціалістам.                                                         

Туберкульоз (Tuberculosis) — хронічна хвороба домашніх і диких тварин та птиці, що характеризується утворенням у різних органах дрібних специфічних безсудинних вузликів (туберкул), схильних до сирнистого розпаду і звапнення. На туберкульоз хворіє людина.

Розрізняють 5 видів патогенних мікобактерій збудника туберкульозу. Різні види мікобактерій можуть спричинювати захворювання у різних видів тварин, та у людини. Наприклад, мікобактерії бичачого виду можуть бути збудниками захворювання, як у людини, так і у всіх господарських та хутрових тваринах, але  птахи до мікобактерій обох видів не чутливі. Мікобактерії пташиного виду крім птахів можуть викликати захворювання у свиней, коней, собак, вівець та кіз. Зараження великої рогатої худоби пташиним видом супроводжується локалізацією процесу в легенях та виміні. Від птиці люди можуть заразитись під час догляду за нею, а також при вживанні сирих яєць. Із домашніх тварин найбільш чутливою є велика рогата худоба, свині, коні; з птахів частіше хворіють кури, фазани. Основним джерелом збудника інфекції є хворі на туберкульоз тварини й птиця, рідше — хворі люди. З організму збудник виділяється з харкотинням, фекаліями, молоком, в окремих випадках із сечею та спермою.

Факторами передачі збудника є: повітря, корми, вода, підстилка та інші предмети, які забруднені виділеннями хворих тварин.

Туберкульоз великої рогатої худоби є типовою стійловою інфекцією, але   зараження спостерігається і при пасовищному утриманні. Інкубаційний період триває 2 – 6 тижнів. Початок захворювання у заражених тварин виявляється появою алергічних реакцій на туберкулін. Клінічні ознаки хвороби з’являються значно пізніше, а ураження найчастіше виявляють під час після забійного огляду органів.

Діагноз на туберкульоз установлюють комплексно, використовуючи основні й допоміжні методи діагностики. Основні методи діагностики включають: клінічний огляд тварин, одноразову внутрішньошкірну туберкулінову пробу, патологоанатомічне і бактеріологічне дослідження.

Профілактика туберкульозу тварин яка спрямована на підтримку епізоотичного благополуччя господарств різної форми власності передбачає: своєчасне виявлення хворих на туберкульоз тварин та негайне здавання їх на забій; проведення оздоровчих протитуберкульозних заходів; суровий контроль за завезенням та переміщенням тварин з інших господарств; забезпечення належних ветеринарно – санітарних вимог утримання та годівлі тварин; ізольоване вирощування молодняку; своєчасний вигул худоби та не допускання на випасах і водопоях контактів здорової худоби з хворою або  підозрілою на хворобу твариною.

Додаткову інформацію ви можете отримати за тел.: 2-29-64 або 2-05-98.

Відпочинок на природі можуть зіпсувати кліщі! Зараз у них підвищена активність. Зустріти кліща можна не тільки в лісі, парку чи сквері, а й на будь-якому газоні. Найчастіше вони сидять у траві, на висоті 20–60 см, і лише зрідка потрапляють на невисокі кущові рослини.

Іксодові кліщі можуть переносити збудників небезпечних захворювань людини і тварин, зокрема, кліщового енцефаліту, бореліозу (хвороба Лайма), а також хвороби Міямото. Збудники потрапляють у наш організм під час присмоктування кліща.

Як уберегтися від кліщів

Якщо ви зібралися на прогулянку, насамперед подбайте про відповідне вбрання: найбільш безпечним буде одяг із довгими рукавами, світлого кольору, дуже бажано вдягнути штани і заправити їх у шкарпетки.

Для захисту використовуйте репелент — спеціальний засіб, що відлякує кліщів. Він може бути у вигляді аерозолю, мазі тощо. Дотримуйтеся інструкції з використання засобу. Обов’язково зверніть увагу на тривалість його дії та не забувайте використовувати повторно. Препарати слід купувати в торговельній мережі, а не в приватних осіб. Їх наносять на відкриті частини тіла (крім обличчя) і на одяг. Після нанесення на шкіру репеленти діють від 15 хвилин до 10 годин. Це залежить від температури, вологості повітря, якості засобу. Репелент, нанесений на одяг, діє довше, ніж на шкірі.

На прогулянці тримайтеся ближче до центру стежки та не заходьте у траву обабіч: саме там кліщів найбільше.

Увага: коли кліщ чіпляється до вашого одягу, то залишається нерухомим, аж доки ви припините активно рухатись, сядете чи ляжете. Саме тоді нападник починає шукати місце прикріплення до тіла — повільно переміщується знизу вгору. Цей процес може тривати від 30 хв до трьох і більше годин, ба навіть кілька днів.

Оглядайте себе та своїх близьких кожні дві години прогулянки. Відчути укус кліща майже неможливо: тварина виділяє анестетичну речовину, що знеболює укус. Потрібен ретельний огляд, оскільки нападником може бути і так звана німфа — молодий дуже маленький кліщ.

Одразу після повернення додому ще раз огляньте дітей, тварин і себе: найкраще це зробити в білій ванні з добрим освітленням.

Одяг, який ви зняли, слід ретельно почистити і випрати. Те саме зробіть із речами, якими ви користувалися на прогулянці. Просте витрушування не допоможе позбутися кліща.

План огляду

Почніть огляд знизу, від ступень, і поступово піднімайтеся вгору:

- лінія шкарпеток;

- підколінна впадина;

- нижня лінія трусів (пах), верхня лінія трусів;

- нижня лінія бюстгальтера, верхня лінія бюстгальтера;

- комір сорочки;

- лінія волосяного покриву на голові, вуха;

- волосся та шкіра голови — промацайте їх руками.

Важливо! Від ретельності огляду залежить ваше здоров’я. Такий простий огляд має стати звичкою.

Що робити, коли кліщ уже присмоктався

Одразу зверніться до лікаря. У медичному закладі вам допоможуть витягти кліща і проконсультують щодо подальших дій.

Якщо поблизу немає лікаря, видаліть кліща самостійно. Для цього можна використовувати спеціальній пристрій для видалення кліщів, що продається у ветеринарних аптеках («кліщосмик»). Треба притиснути його до шкіри, підсунути під кліща, акуратно розхитати кровопивцю з боку в бік (адже хоботок надійно «зацементовано» в ранці слиною тварини), а тоді повільно викрутити нападника (крутити можна у будь-який зручний для вас бік).

Якщо нема пристрою, зробіть це пальцями, обгорнутими марлевою серветкою, або пінцетом чи петлею з нитки. Витягайте кліща поволі — без ривків!

Важливо видалити кліща разом із хоботком. Якщо ж він відірвався, видаліть рештки стерильною голкою. Після видалення кліща ранку потрібно змастити 3%-им розчином йоду, спиртом або одеколоном, а руки вимити з милом. І пам’ятайте, що в жодному разі не можна викидати кліща. Його треба спалити, оскільки самка, що насмокталася крові, може дати нове потомство на тій території, де її викинули (після присмоктування кліщ відпадає та відкладає яйця в ґрунт). Після видалення, в перші п’ять днів після укусу, лікар-інфекціоніст призначає превентивне (профілактичне) лікування особам, які контактували з кліщами. У разі появи будь-яких ознак захворювання: підвищення температури тіла, почервоніння, припухлості на шкірі в місці укусу, - звертайтеся до лікаря-інфекціоніста.

Що робити далі

Не всі кліщі переносять збудників небезпечних захворювань, однак їхні укуси можуть загрожувати людині близько 150 недугами.

Видаленого кліща необхідно помістити у флакон, пробірку, іншу чисту посудину, покласти туди ж маленький шматочок травини та щільно закрити кришку. За направленням лікаря-інфекціоніста у лабораторній мережі здійснюють дослідження кліщів на наявність збудників бореліозу.

Щороку близько 20 000 людей звертається з укусами кліщів до закладів охорони здоров’я.

Також протягом трьох тижнів спостерігайте за своїм станом: щоденно вимірюйте температуру тіла, а в разі її підвищення чи почервоніння на шкірі, яке продовжує збільшуватися, — негайно зверніться до лікаря.

Михайлівське районне управління  Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області